Міжрегіональна Академія управління персоналом
Українсько-Азербайджанський інститут соціальних наук і самоврядування Г. Алієва
кафедра практичної психології
Контрольна робота з предмету «МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ» на тему : «Діалектика Гегеля як метод дослідження.»
Зміст
Вступ_______________________________________________________3
1.Система гегелівської філософії.___________________________________4
2.Гегелівська діалектика._________________________________________10
2.1. Три основні закони діалектики: переходу кількісних змін в якісні, єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення.______12
2.2.Суперечності гегелівської діалектики та системи.________________21
Висновки___________________________________________________23
Література__________________________________________________25
Вступ
Відмова від традицій метафізики, що відбулася в XVIII столітті, зруйнувала основу єдності всієї системи знання. У результаті відбувся поділ буття на світ природи й світ людини. Цей поділ послідовно здійснив Кант, основоположник німецького ідеалізму. Видним представником німецького ідеалізму був і Гегель (1770-1831). Відправляючись від філософії Канта, він у той же час піддав перегляду його поняття трансцендентального суб'єкта, запропонувавши розглядати в якості такого історію людства в цілому. Гегель створив на об'єктивно-ідеалістичній основі систематичну теорію діалектики.
Гегель розробляв діалектику як філософську науку, що узагальнює всю історію пізнання й досліджує найбільш загальні закономірності розвитку об'єктивної дійсності. Особливо ж Гегель прагнув досліджувати й всебічно обґрунтувати найважливіші принципи діалектичного способу мислення, у корені протилежного метафізиці. Піддавши глибокій і ґрунтовній критиці метафізичний метод, Гегель сформулював, правда в ідеалістичній формі, закони й категорії діалектики.
Метою контрольної роботи є дослідження вчення Гегеля, аналіз діалектики Гегеля,як методу дослідження.
Теоретичним підґрунтям стали праці таких вчених, як Ю. Білодід, В. Петрушенко В., Є. Подольська, А. Прохоров та інших, які вивчали аспекти філософського вчення Гегеля, його закони діалектики та раціональне зерно теорії. Тема достатньо вивчена у літературних джерелах.
Система гегелівської філософії .
У своїх ранніх творах Гегель досліджує християнство, античні релігії. Ним були написані "Народна релігія й християнство", "Життя Ісуса". Перший видатний добуток - "Феноменологія духу" - опубліковане в 1807 р., у м. Єна. Будучи директором гімназії, він створив свою видатну працю - "Наука логіки" (1812-1816).
Виходячи з діалектичного положення про єдність сутності й явища (діале́ктика (грец. διαλεκτική — мистецтво сперечатись, міркувати), Гегель відкинув кантівське твердження про непізнаваність "речі у собі"; у природі речей немає ніяких непереборних перешкод для пізнання.
Гегель різко критикував Шеллінга за недооцінку ролі логічного мислення й логіки взагалі, за інтуїтивізм, що в кінцевому підсумку привів Шеллінга до відвертого ірраціоналізму. Однак, будучи ідеалістом, Гегель не зміг покритикувати основний ідеалістичний порок своїх найближчих попередників: для нього, також як і для інших ідеалістів, природа є похідним від надприродного духу. Саме тому Гегель не зміг вирішити тих великих діалектичних проблем, які були поставлені попередниками у власній філософії.
Він думав, що ні матерія, ні свідомість людини не можуть розглядатися як первинне, тому що свідомість неможливо логічно вивести з матерії, а матерія також невиведена з людського свідомості, що саме повинне бути зрозуміло як результат попереднього розвитку абсолютної субстанціальної першооснови.
Мислення, за Гегелем - це не тільки суб'єктивна, людська діяльність, але й незалежна від людини об'єктивна сутність, першооснова, першоджерело всього існуючого.
Прагнучи послідовно провести принцип тотожності мислення і буття, Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першооснову, а як безупинний процес, що розвива...